Перший день Назара у дитячому садочку

Уранці Назар прокинувся і одразу згадав: сьогодні перший день у садочку. Він трошки хвилювався, тому міцно тримався за мамину руку.

Біля дверей групи стояли іграшкові звірята — курочка, козеня, теля і маленьке ягнятко. Це були чарівні іграшки, які оживали, коли поруч була дитина, готова з ними погратися. Здавалося, вони теж чекали, коли відчиняться двері. Назар зупинився і тихенько привітався з кожним.

На плече Назара тихенько сів Світлячок. Він засвітився теплим жовтим вогником і прошепотів: «Не бійся, я поруч». Назар усміхнувся й відчув себе трохи сміливішим.

Всі звірята здавалися гучними й веселими, тільки ягнятко стояло осторонь, ховаючи носик за іншими іграшками. Назар підійшов ближче і сів поруч, не кажучи нічого зайвого.

— Привіт, — тихо сказав Назар. — Я теж тут уперше. Ягнятко підняло очі і несміливо посміхнулося йому у відповідь. Світлячок покружляв над ними і тихенько дзенькнув, ніби радів разом з ними.

Мама лагідно погладила Назара по голові. — Бачиш, у тебе вже є друг, — сказала вона. Назар кивнув і взяв ягнятко за копитце.

Разом вони підійшли до дверей групи. Назар вже не тримався за мамину руку так міцно — поруч було ягнятко, а над плечем світився вірний Світлячок.

Коли пролунав дзвоник, Назар зайшов до групи спокійно і впевнено. Ягнятко дрібно тупотіло поруч, а Світлячок залетів разом із ними досередини і вмостився на полиці неподалік, готовий світити й увечері, коли Назар повертатиметься додому.

Ввечері, лежачи у своєму ліжечку, Назар згадав м'яке ягнятко і теплий вогник Світлячка. Він заплющив очі, усміхнений і спокійний.

Мама поцілувала Назара на добраніч і тихо причинила двері. А невдовзі Назару наснився сон про новий садочок, добрих друзів і теплий вогник, що завжди поруч.