Гараж для маленьких машинок

Надворі вже стемніло, і в кімнаті горіло тільки маленьке жовте світло. Андрійко сидів на килимі біля гаража для іграшкових машинок. Поруч сів тато, тримаючи в руках теплий плед для машинок.

Тихенько прилетів Світлячок і сів на полицю гаража. Він засвітився м'яким світлом, ніби маленька лампочка. «Час вкладати машинки спати», — прошепотів Світлячок.

Андрійко взяв першу машинку, червону, з блискучими колесами. Він обережно поставив її у гараж і накрив м'якою тканиною, наче ковдрою. «Спи, машинко», — сказав він тихо.

Тато взяв синю машинку і теж вклав її у ліжечко-гараж. «Дивись, Андрійку, її фари вже гаснуть», — сказав тато і всміхнувся. Справді, маленькі жовті вогники машинки поволі згасали, наче очі перед сном.

Андрійко взяв ще одну машинку, зелену. Вона була трошки неслухняна — колесо чіплялося за край гаража. Андрійко нахмурився, але не здався. Він тихо підштовхнув машинку, і та нарешті стала на своє місце.

Світлячок пролетів над гаражем і тихенько замерехтів, ніби хвалив Андрійка за терпіння. «Ти впорався», — прошепотів він лагідно. Андрійко усміхнувся і взяв останню машинку — жовту, зовсім маленьку.

Тато допоміг накрити і її теплим клаптиком тканини. Одна за одною машинки засинали у своїх ліжечках, і їхні фари гасли, наче сонні оченята. У гаражі стало тихо і затишно.

Андрійко ліг на килим поруч з татом і подивився на ряд сплячих машинок. Він відчував приємну втому в руках і теплоту в грудях. Світлячок востаннє блимнув над гаражем і тихо сів на краєчок полиці.

Тато взяв Андрійка на руки і поніс до ліжка. Андрійко сонно позіхнув, думаючи про маленькі машинки, що вже міцно спали у своєму гаражі. «Добраніч, машинки. Добраніч, Андрійку», — прошепотів тато, вкриваючи його ковдрою.

Світлячок ще трохи посвітив у кутку кімнати, а тоді його світло згасло. Андрійко заснув швидко і спокійно, затишно обійнявши подушку.