Дракончик на підвіконні
✦ Зробіть героєм свою дитину
Ім’я не зберігається — воно потрібне лише, щоб показати казку.
Мама вимкнула велике світло, і кімната Катрусі стала темною й тихою. Катруся лежала під ковдрою і дивилася у вікно широко розплющеними очима. Там, на підвіконні, ворушилося щось маленьке.
«Мамо, там хтось є!» — прошепотіла Катруся. Мама підійшла ближче і теж побачила дивну купку. Це був крихітний дракончик, згорнутий калачиком, і з його носика вилітали теплі хмаринки, що світилися, наче маленькі свічки.
Поруч на подушці засвітився й Світлячок. Він тихенько покружляв над дракончиком і сів Катрусі на плече, ніби кажучи: не бійся, я тут. Катруся зробила маленький крок до вікна, тримаючи мамину руку.
Дракончик підняв голівку і подивився на Катрусю великими блискучими очима. «Пуф», — сказав він тихенько, і з носа вилетіла тепла хмаринка світла, схожа на маленьку зірочку. Катруся усміхнулася — він зовсім не був страшний.
«Можна, він побуде з нами?» — спитала Катруся у мами. Мама погладила Катрусю по голові і сказала: «Звісно, доню, хай залишається. Такий теплий вогник нікому не завадить».
Катруся підійшла ще ближче і обережно простягнула долоньку. Дракончик дмухнув убік, і тепла хмаринка світла лагідно освітила долоньку Катрусі. «Дякую, що прийшов», — прошепотіла Катруся.
Мама взяла дракончика на руки, і він скрутився клубочком, зовсім як кошеня. Разом вони поклали його на подушку біля Катрусі. Світлячок сів поруч і теж пригасив своє світло, щоб було не надто яскраво.
«Тепер темрява не страшна, — сказала Катруся тихенько, — бо тут дракончик і Світлячок». Мама укрила Катрусю ковдрою і сіла поруч на краєчок ліжка.
Дракончик засопів уві сні, і з його носика тихо вилітали маленькі теплі хмаринки світла, наче хтось запалював і гасив крихітні свічки. Катруся дивилася на це і відчувала, як очі самі стають важкими.
«Він стерегтиме твій сон, — прошепотіла мама, — а я буду поруч, у кріслі». Катруся кивнула і пригорнулася до подушки. Кімната вже не здавалася темною — вона здавалася теплою і затишною.
Світлячок востаннє блимнув лагідним вогником і сів на спинку ліжка. Дракончик тихенько дихнув ще раз, і маленька хмаринка світла попливла під стелею, як сонний метелик. Катруся заплющила очі.
«На добраніч, дракончику. На добраніч, Світлячку», — прошепотіла Катруся зовсім сонним голосом. Мама поцілувала Катрусю у чоло і лишилась сидіти поруч, доки дихання Катрусі не стало рівним і спокійним, як тепле світло у темряві.
Створити таку казку про вашу дитину
Ваша дитина — головний герой: ім’я, мама й тато, улюбленець, улюблені іграшки. Перша казка безкоштовно.
Створити казку →